Виконуємо роботи по налагодженню місцевих каналізаційних систем для індивідуальних каналізацій, призначених для прийому стічних вод будинків і котеджів.
Каналізація - це система відведення стічних вод, які утворюються внаслідок використання води в господарстві, і очищення цієї води до такого стану, щоб вона не забруднювала навколишнє середовище.
Місцеву систему автономної каналізації застосовують при відсутності небезпеки забруднення ґрунту й водоносних горизонтів, призначених для водопостачання. Система каналізації може включати або септик для механічного очищення стічних вод і скидання осаду, фільтруючі колодязі або вигрібні ями, які з'єднані з внутрішньою каналізацією будинку трубопроводом із труб, що мають відповідний діаметр та нахил в бік септику (колодязя).
Септик - абсолютно нешкідливий для навколишнього середовища, він розрахований на тривалий строк експлуатації і, що не на останньому місці, - скорочує ваші витрати на будівництво. Септик можна встановити на своїй власній ділянці, не заподіявши збитку зовнішньому вигляду садиби. Монтаж системи проводиться під землею, тому септик повністю схований від навколишніх очей. І головне, - септик, на відміну від інших видів каналізації, забезпечує очищення стоків без поширення неприємного запаху. Сучасні септики це - європейський стандарт якості. Принцип дії септику базається по так званому ґрунтовому способі очищення стічних вод. Суть його полягає в тому, що спочатку стічні води із каналізаційного стояка надходять у підземний трубопровід, потім у септик (колодязь-відстійник) об’ємом не менше 2,5 м3, розрахований на видалення з нього осаду два рази в рік, у якому фекальні води освітлюються й через дренажну мережу йдуть у ґрунт. Септик повинен мати об’єм не менше трикратного припливу стічних вод на добу, що забезпечує тривалість їхнього відстоювання протягом 3 діб і нагромадження осадку, що випадає, протягом певного періоду. Септик продуктивністю 1 м3/добу може приблизно мати такі розміри: діаметр 1,5 м і глибину 2,5 м. Септик розташовують на відстані від 5 до 20 м від будинку, а дренажну мережу на такій відстані від будинку, щоб стічна вода не могла розмити ґрунт під фундаментом і не затопляла підвальне приміщення, льох тощо. Дренажі повинні бути нижче місць водозабору питної води за течією ґрунтових вод. На суглинних ґрунтах септик повинен бути не ближче 20 м від водозабору, сама дренажна система - не ближче 30 м, а на піщаних і супіщаних ґрунтах - не ближче 50 м. Дренажна система може бути виконана у вигляді ще одного колодязя, сполученого з відстійником, або системою труб. Її функція – поглинати «рідкі» стоки. Труби для стоку відстояних рідких вод із септика-відстійника закладають на глибині 0,75 - 1,2 м за умови, що виключено можливість замерзання води й розрив труб. У разі необхідності можна утеплити труби за допомогою шлаків Для вказаних цілей найкраще використовувати поліпропіленові труби для зовнішніх робіт. Якщо будується дренажний колодязь, то він виконується із залізобетонних кілець, цегли, бетону, бутового каменю тощо. Усередині колодязя на дні влаштовують фільтр висотою 0,5 – 1 м із гравію, щебеню, котельних шлаків і т.п. Із зовнішньої сторони стіни обсипаються з тих же матеріалів, які використовуються для донного фільтра. Дно відстійника покривають бетоном або кладуть залізобетонну плиту днища. Із зовнішньої сторони септик можна ізолювати глиною або бітумом. В якості перекриття септика використовують кришку колодязного кільця із залізобетону. В залізобетонному перекритті повинен бути отвір для люка або дверцят, закріплених на петлях. Місце входу в септик труби, по якій з будинку течуть фекальні води, повинне бути розташоване на 5 см вище, ніж труба, по якій вода стікає із септика в дренажну систему. Септики підземної фільтрації вентилюються через стояк внутрішньої каналізації будинку, який повинен бути виведений вище покрівлі.
Фільтруючий колодязь. Фільтруючі колодязі добре використовувати в піщаних і супіщаних ґрунтах при кількості стічних вод до 1 м3/добу. Фільтруючий колодязь будується як і дренажний колодязь септика. Для поліпшення поглинання донний фільтр можна доповнити дренажними трубами. Зверху колодязь оснащується люком для його чистки.
Вигрібна яма. Вигрібна яма найбільше підходить для випадку, коли близько знаходяться грунтові води, або коли близько розташовані водоєми, колодязі тощо, тобто відкрита каналізаційна система не підходить за санітарними нормами.
Вигрібну роблять із залізобетону або пластикового баку відповідного об'єму, який закопують в землю. Об’єм її обчислюється з розрахунку не менше, ніж є 0,5 м3/добу на людину. Після її заповнення за відповідний період стічні води відкачуються. Стики залізобетонних кілець, перекриття та дна замащуються цементним розчином. Дно вигрібної ями роблять із ухилом убік люка. Зверху - перекриття із кришки залізобетонного кільця, у якому влаштовують металевий або пластиковий каналізаційний люк. Перекриття теж ізолюють шаром глини товщиною 30 см і зверху засипають землею. Люк влаштовується на одному рівні із повернею (землі, асфальту). Очищають вигрібну яму залежно від її наповнення.
Система глибокої біологічної очистки стічних вод використовується для очистки побутових стоків з використанням хімікобіологічних процесів. Очищені води придатні для використання для деяких побутових потреб, наприклад, для поливу. Вода, отримана на виході такої установки може скидатися в дощову каналізацію, на ландшафт, дренаж, або у відкиті водойми після додаткового обеззаражування.
Тел: (044) 228-34-28